Фуги для швів

Завершальним етапом укладання керамічної плитки є затирання швів, яка призначена для збереження та стійкості кладки, надання привабливого зовнішнього вигляду тощо. Виконати ці роботи можна самостійно.

Затирочні суміші бувають: цементними та епоксидними.

1) Цементні затирання схожі на інші будівельні суміші, але в них додаються затверджувачі та різні пластифікатори. Є сухі та готові затирання, які мають свої особливості застосування, нанесення тощо.

2) Епоксидні затирання більш еластичні, міцні, стійкі до ударів і навантажень і використовуються для обробки швів завширшки більше 6 мм. Щоб захистити шви від потемніння та поглинання вологи, їх обробляють герметиком на основі силікону та лаку, який запобігає утворенню плісняви.

Ширина між плитками може бути 2-12 мм, ця величина встановлюється на початку роботи і не змінюється у процесі, а якщо змінюється, то враховуються різні фактори, які не дозволять порушити зовнішній вигляд та геометрію поверхні. Зазвичай використовуються спеціальні хрестики для плитки, якими і визначається ширина шва. Якщо плитки укладені зі швом менше 3 мм, то не вийде нанести затиральну суміш, а якщо більше 12 мм, суміш може розтріскуватися в процесі висихання і після нього. Для плитки великого розміру оптимальним вважається шов 6-12 мм, для дрібнішої – 3-4 мм. У першому випадку рекомендується використовувати епоксидну затирку, у другому цементну.
Що стосується кольору затирання, то можна використовувати прозору суміш або суміш певного кольору, що поєднується з кольором плитки. Для затирання швів потрібно «озброїтися» підготовленим розчином, гумовим шпателем, теркою, губкою, обтиральним матеріалом та водою. Роботу потрібно проводити у захисних окулярах та рукавичках.

Насамперед готуємо поверхню: очищаємо шви, видаляємо хрестики, переконуємося, що клей або цемент просох. Якщо було укладено глазурована плитка, відразу приступаємо до затирання, якщо звичайна – змочуємо краї плитки водою, щоб зробити процес адгезії суміші та плитки більш інтенсивним. Потім наносимо в шви підготовлений розчин рухами, що втирають, роблячи це з зусиллям і впевнено. Для нанесення можна використовувати туби із силіконовою затиркою або кондитерський мішок. Після цього потрібно пройтися швами шпателем, потім очистити поверхні плитки, але не шви, від залишків розчину. Коли затирання висохне, протираємо плитку вологою ганчіркою та щіткою, наносимо шар герметика, вирівнюємо його пензликом, залишаємо висохнути. Через деякий час отримуємо чудово настінне або підлогове покриття та радіємо виконаній роботою.